Найбільше громад євангельських християн-баптистів є на півночі Тернопільщини, утім, нові спільноти виникають по всьому краю. Серед турбот їхніх вірних – проповідування Святого Письма, благодійність, навчання молоді й опіка над біженцями.
При храмі – мовний клуб і благ 
В Україні є близько 2800 церков Всеукраїнського союзу Церков євангельських християн-баптистів, на Тернопільщині їх — два десятки. В обласному центрі є чотири громади ЄХБ. Про турботи і плани євангельських християн-баптистів розповідає пастор Євангельської церкви «Божа оселя» у Тернополі Богдан Бінцаровський.

– У якій частині області вірних і громад найбільше?

– Більшість громад зосереджена на півночі області. Проте тенденція до зростання церков змінює цю карту: нові храми утворюються в районах по всій області.

– Чи всі громади мають свої доми молитви?

– Переважна більшість, але, на жаль, не всі. Третина з них орендує приміщення або ж використовує надані членами своїх церков приватні будинки.

– Оскільки у нас люди не завжди добре розуміють відмінності між конфесіями у протестантизмі, поясніть, будь ласка, в чому особливості ЄХБ?

– Спочатку хотів би підкреслити подібність з іншими протестантами, що є для нас важливішим, ніж відмінності. Протестантизм є гілкою у християнстві, яка своє віровчення та практику життя намагається будувати виключно на Святому Писанні. Передання — праці видатних християнських діячів, рішення церковних соборів і т. ін. — визнають і застосовують, але лише тоді, якщо вони відповідають Біблії. Іншими словами, лише Писання має Божественний авторитет.

Тому й у вченні протестанти вирізняються головним чином тим, що випливає з Божого Слова, не з передань. Як і все християнство, вони вірять у триєдність Бога, наявність у Христа одночасно божественної і людської природи, безсмертя душі, рай і пекло. Проте щодо спасіння людини є ключова відмінність. Біблія однозначно навчає, що воно дається Богом виключно вірою в Ісуса Христа, який помер за гріхи людини. Тобто спасіння Бог дарує кожному, хто вірить. Його неможливо заслужити ніякими ділами. Діла є лише обов’язковими наслідками віри. Євангельські християни-баптисти повністю поділяють таке розуміння. Ключовою ж нашою відмінністю є те, що ми наголошуємо на необхідності свідомої віри. Тобто людина може повірити, також бути духовно відродженою лише в зрілому віці. Тому й хрещення як символ духовної переміни може надаватися лише дорослим як тим, хто здатний виявити свою добру волю. Кожна церква є автономною, хоча й тісно співпрацює з іншими євангельськими громадами. Немає поділу на священиків і мирян — всі мають однаковий доступ до Бога завдяки посередництву Ісуса Христа. Тримаємось свободи віросповідання і відокремлення церкви від держави.

– Євангельські християни-баптисти дуже близькі до християн віри євангельської. У чому різниця?

– Після того, коли баптисти як визнана у світі конфесія проіснували майже три століття, у 1900 році частина з них утворила нове відгалуження — п’ятидесятники (в Україні офіційно — християни віри євангельської). Вони відрізняються у другорядному питанні. Зокрема, п’ятидесятники вірять, що надприродне говоріння іншими мовами, яке супроводжувало апостолів у день П’ятидесятниці та частину інших християн при зародженні церкви, повинно проявлятися й зараз. І воно при цьому є ознакою хрещення Святим Духом. Ми ж визнаємо факт такого говоріння, але вважаємо, що Бог використав його при заснуванні церкви. І Святим Духом, згідно з апостолом Павлом, хрещений кожен, хто повірив у Христа. Незважаючи на цю відмінність, нас набагато більше питань об’єднує.

– Вкажіть, будь ласка, основні ваші проекти у Тернополі та області...

– Основною нашою справою є спасіння людей. Ми намагаємось усім навколо робити різне добро. Проте пам’ятаємо слова Ісуса Христа: «Яка ж користь людині, що здобуде весь світ, але душу свою занапастить?» Тому, в першу чергу, намагаємось донести людям звістку про те, що кожен — грішний та гідний відкинення Богом, але через покаяння та віру в Христа може отримати прощення і вічне життя. З цією метою деколи організовуємо проповідь у місцях культурного відпочинку, але частіше особисто — своїм життям і словом закликаємо людей до живої віри. Адже наші краяни, на жаль, у більшості зосереджені на збереженні зовнішньої обрядовості, ніж на справжніх стосунках з Богом.

Також намагаємось допомагати тим, хто має труднощі в житті. Вже багато років група молоді піклується про дітей в сиротинцях та інтернатах міста й області, регулярно відвідуючи їх. У нашій церкві віднедавна гуртуються майже два десятки людей з вадами слуху. Спільно з Благодійним фондом «Вікно життя» організували в нашому домі молитви Ресурсний центр допомоги біженцям. Усі охочі приносять необхідні речі, і ми тут же роздаємо їх переселенцям. Також церква «Божа оселя» є посередником у направленні гуманітарних вантажів із Німеччини та Швейцарії. За останні кілька років тонни медобладнання, речей першої необхідності, одягу та багато іншого отримали лікарні, інтернати, інші заклади та окремі потребуючі люди. Один з останніх проектів — «Англійський клуб». Жителі міста у визначений час приходять у дім молитви для вивчення англійської за участю носіїв мови, запрошених із Заходу.

– Як щодо національних традицій у церкві?

Національні традиції — це добре. Вони дозволяють берегти щось цінне в народі. Наприклад, вишиванки в особливі дні — це те, що вітається. Що ж до релігійних традицій, то тут слід бути обережнішими. Адже чимало з них мають відбиток язичництва, що неприйнятне перед Богом. Скажімо, святкування Івана Купала з його елементами «очищення» чи ворожіння — це не для нас. Частина ж релігійних традицій є, так би мовити, невинними. Тому вони є й у нас, але жодна не має характеру обов’язковості.

– Що особливо (у доброму розумінні слова) турбує конфесію на місцевому рівні?

- Ряд питань потребує нашої ініціативи та участі. Наприклад, ми зауважили, що споруди, дороги і т. п. у нашій місцевості не пристосовані для неповносправних людей. Пастор церкви ЄХБ «Благодать» у Великих Гаях Володимир Костишин привертає увагу громадськості Тернополя до цієї проблеми.

Є переживання за духовне й етичне формування дітей у школах. Звичайно, є вчителі за покликанням — порядні, здатні прищепити справжні цінності. Проте це не завжди так. Крім того, уроки християнської етики не мали б ставити за мету залучити учнів до певної конфесії, привчаючи до її обрядів. Схоже, на жаль, не всі бачать різницю між навчанням Божого Слова і прищепленням певної конфесійності.

– Що є найбільшими викликами і проблемами для конфесії зараз?

- Багато добрих справ кличуть, щоб їх здійснити. Проте людей для цього недостатньо. Кожен, хто повірив у Бога, має духовну боротьбу. У тому числі й у наших церквах. З одного боку, християнин чує Божий заклик до повної посвяти Йому, з іншого — звабливий голос цього світнього способу життя, який в останній час посилюється з кожним днем. І це — виклик для нас. Також суспільство попускає у збереженні християнських цінностей. Нечистий гумор у ЗМІ, тенденції до вседозволеності, у тому числі й щодо одностатевих шлюбів, зобов’язують нас навіть не стільки добиватися державного стримування, скільки захопити людей кращою альтернативою повноцінного життя за Божими задумами.

– Як зачепили вашу конфесію події останнього періоду життя України: революція, окупація, війна?

– Люди в наших церквах на Тернопільщині — такі ж патріоти, як і переважна більшість галичан. Ми співпереживаємо і беремо участь разом з усіма: безпосередньо у подіях на Майдані, в допомозі нашим воякам і біженцям — у всьому, де можна виявити підтримку народу. Найвагомішою все ж вважаємо молитву за всіх — у першу чергу за владу, навіть за ворогів: розв’язання залежить від рішення Господа.

Не можу не сказати про роль Олександра Турчинова — нашого одновірця. Я думаю, хто тверезо оцінює ситуацію в Україні, погодиться, що він як в. о. Президента був використаний Богом для мудрого стримування навали, яка була готова насунути й на всю нашу країну чи, принаймні, більш значну її частину.

Щодо участі у воєнних діях, частина євангельських віруючих за переконанням — пацифісти, інші готові захищати народ зі зброєю. Наш член церкви Олег Сербан рік провів у АТО, будучи залученим і до оборони Широкиного.

– Як складаються відносини з іншими конфесіями?

- Ми зберігаємо повагу до інших Церков. Маємо тісну співпрацю з євангельськими громадами, зокрема п’ятидесятниками, у проведенні спільних масових заходів із благовістя. У сфері гуманітарної допомоги співпрацюємо з німецькими лютеранами. Беремо участь у засіданнях обласної Ради Церков. Готові разом з іншими вирішувати різні суспільні й соціальні питання.

– Де вас можна знайти у Тернополі, в Інтернеті?

- Дім молитви Євангельської церкви «Божа оселя» розташований у Тернополі на вул. Київській (номер ще не надано), поряд з Реєстраційною службою (буд. 3а). У Facebook і „Вконтакті” є сторінки «Євангельська церква Божа оселя».

– Чи маєте власні місцеві друковані, електронні ЗМІ, канали youtube тощо?

- В області розповсюджується газета «Слово про Слово», редактором якої є служитель церкви з Бережан Анатолій Якобчук. Також діє сайт Обласного об’єднання Церков ЄХБ та Всеукраїнського Союзу.

http://te.20minut.ua/

 

 

Додати коментар


Захисний код
 Оновити