Вивчаючи тему, чому євангельське християнство початку третього тисячоліття вділяє так мало уваги місіонерському служінню, звернув увагу на нотатки Шена Беннетта «Десять найбільших міфів про місіонерське служіння». Більшість з них були сформульовані по відношенню американського християнства, яке аж ніяк не можна назвати пасивним щодо місіонерства.

10404036 790794037611302 2640284917939344665 o

Міф 1

Для місіонерського служіння Бог використовує людей тільки з надприродними здібностями. Тому якщо я «нормальний християнин», то можу з полегшенням зітхнути: місіонерське служіння – не для мене.

  • Уважно дослідивши Старий і Новий Завіт і історію Церкви ми бачимо, що Бог використовував людей з різних соціальних сфер суспільства (від царів до пастухів, від книжників до митників), вірних Йому, готових виконувати Його волю, яких Він наділив і продовжує наділяти силою, щоб ці люди свідчили про Нього.
  • Дехто навіть стверджує: щоб бути місіонером, потрібне особливе покликання від Бога, чи спеціальна духовна освіта. Тим не менше, серед місіонерів у різних країнах і в різний час було і є дуже багато звичайних християн: інженерів, вчителів і вихователів, лікарів і медсестер, водіїв, бухгалтерів, кухарів, перукарів, працівників сільського господарства і так далі. Більшість з них не мало надзвичайних здібностей, спеціальної духовної освіти, не бачили видінь, їм не являвся ангел із закликом на місіонерське служіння. Вони просто прийняли серйозно повеління Ісуса Христа: «ідіть, навчіть всі народи».
  • «Бог кличе не скільки здібних людей, скільки робить здібними покликаних». Це особливо стосується місіонерства.

Міф 2

Місіонерське служіння – це обов'язково переїзд в іншу країну чи культуру. Через те що я не знаю жодної іноземної мови, іншої культури, місіонерське служіння – це не для мене.

  • Пророки Старого Завіту і апостоли Нового Завіту несли звістку про Бога не тільки іншим народам (наприклад, як пророк Йона чи Апостол Павло). Бог часто посилав їх до свого ж народу, через них закликав до покаяння людей і вірності Йому. Вони, йдучи по містах і селах, розповідали своєму народу, так і чужинцям, про Божу любов, милість і вірність.
  • У нашій країні збільшується кількість людей, які приїжджають на навчання чи постійне проживання, з країн Центральної Азії, Близького Сходу, Китаю, Індії; це буддисти, мусульмани, індуїсти, представники інших релігій. Вони також потребують Євангелії. І хто їм її розповість, як не ми, звичайні християни?

Міф 3

Місіонерське служіння – це ще один відділ в нашій помісній церкві, можливо 6-й чи 7-й по важливості.

  • Сьогодні небезпека полягає в тому, що проведення зібрань (богослужінь) у неділю і в будень в помісних церквах вважається, а в деяких вже стало центром життєдіяльності громади... на жаль, головним мотивом нашого церковного життя все частіше стає не зовсім правильне розуміння Біблійного тексту: «Не будемо браття залишати збору свого, як є у деяких звичай; але будемо заохочувати один одного» (Євр. 10:25).
  • Сутність життєдіяльності Церкви, головна її ціль існування на Землі була сформульована Ісусом Христом перед Його вознесінням: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь» (Матв.28:19,20). Цьому повелінню Христа – йти, вчити, хрестити і знову вчити – має бути підкорено богослужіння і діяльність всіх церковних відділів.
  • Місіонерський заклик Ісуса Христа торкається всієї Церкви, якщо я – послідовник Ісуса і член помісної церкви, то цей заклик торкається і мене особисто.

Міф 4

Найбільша потреба в місіонерському служінні – гроші. Буде фінансова підтримка – місіонери будуть їхати в інші країни, міста і села для місіонерського служіння.

  • На жаль, сьогодні легше знайти кошти на підтримку місіонерському служінню, ніж людину чи сім'ю, які готові стати місіонерами.
  • Багато місіонерів (у нас в країні, так і за кордоном) відчувають потребу в молитовній підтримці, в елементарній людській увазі: щоб їм написали листа, зателефонували, поцікавились їхнім життям, служінням і проблемами, приїхали їх відвідати, замінили їх на тиждень чи два, щоб вони могли поїхати у відпустку хоч би один чи два рази в два-три роки.
  • Тому, якщо я просто даю якусь суму на місіонерське служіння, це ще не означає, що я підтримую місіонерське служіння.

Міф 5

Наша помісні церква не така велика чи багата, щоб утримувати місіонера в іншому місті, чи іншій країні.

  • По великому рахунку, це не правда. Згідно Божого принципу «десятини», десять чи п'ятнадцять християн можуть повністю утримати одного місіонера в іншому селі чи місті, а п'ятнадцять чи двадцять християн – навіть в іншій країні (наприклад, Росія, Центральна Азія, Індія). Головне питання полягає в тому, чи дійсно ми віримо, що місіонерське покликання – це головне покликання Ісуса Христа для Його Церкви, для нашої помісної церкви? Чи готові ми перерозподілити церковний бюджет (а також бюджет обласного об'єднання церков), щоб церква з 50 чоловік повністю чи частково утримувала б 1-2 місіонерів, зі 100 – хоча б 5, а з 500 людей – хоча б 10 місіонерів?
  • Те матеріальне благословення, яке дає нам і нашим церквам Бог, є по сутті не нашим, а Божим, тому що Він дає нам час, здоров'я, можливості заробляти і так далі. Бог благословляє наші церкви матеріально через добровільні пожертвування не тому, що ми важко працюємо, а по Своїй любові, милості і благодаті, з конкретною метою... враховуючи місіонерський заклик до Церкви, який залишив Христос возносячись з цієї Землі, очевидно, на які цілі ми маємо жертвувати хоча б 5% нашого матеріального благословення.
  • Хадсон Тейлор одного разу сказав: «Божа робота, яка звершується по волі Божій ніколи не залишиться без підтримки».

Хочу завершити свої роздуми також словами Хадсона Тейлора (1832-1905), місіонера в Китаї: « Бог не шукає собі людей з великою вірою, але тих, хто хоче бути вірними Йому... Велике доручення Христа – це не те, на що нам слід «звернути увагу»; це повеління, яке потрібно виконувати...»

Яким буде місіонерське служіння євангельських християн в першому столітті третього тисячоліття? На це питання має дати відповідь не церква загалом, не пастор, а кожен з нас, кожен, хто називає себе християнином, кожен, хто є членом помісної церкви.

Наше покликання, як християн – бути свідками Ісуса Христа, бути місіонером Бога в будь-якій сфері свого особистого життя і професійної діяльності. Молимось. Солимо. Світимо...

Тарас Дятлик

 

Додати коментар


Захисний код
 Оновити